'Обладнання і технологія газозварвальних робіт': Підручник / І.

1. Гуменюк І. В. Технологія Електродугового Зварювання 2006
2. Гуменюк Технологія Електродугового Зварювання Читать Онлайн

• Існують різні способи електродугового. Зварювання в захисних. 'Технологія і.
• В62023 34.641.3я722 Г94 Гуменюк, Ігор Всеволодович. Обладнання і технологія газозварювальних.

Тема Технологія зварювання низько- і середньолегованих сталей План Тема 7.2. Технологія зварювання низько- і середньолегованих сталей План 1.

ЗВАРЮВАННЯ НИЗЬКОЛЕГОВАНИХ СТАЛЕЙ. Технологія електродугового зварювання: Підручник. – К.: Грамота, 2006. – 512 с.: - Бібліограф.: 499 с.: іл.

Сторінки 271-272. ЗВАРЮВАННЯ ЛЕГОВАНИХ ТЕПЛОСТІЙКИХ СТАЛЕЙ.

Хватит ли мне пинов UNO? Кулер - можно ли его слепить из китовых моторов? Virtualbreadboard эмулятор arduino rar. Потребуются несколько термометров с гигрометрами, мб датчики освещения, кулер, подогрев, ещё какие-нибудь датчики и подвижные компоненты, LCD. На Али огромное количество китов, самих плат тоже много сортов.

Технологія електродугового зварювання: Підручник. – К.: Грамота, 2006. – 512 с.: - Бібліограф.: 499 с.: іл. Сторінки 272-273. ЗВАРЮВАННЯ СЕРЕДНЬОЛЕГОВАНИХ СТАЛЕЙ.

Технологія електродугового зварювання: Підручник. – К.: Грамота, 2006. – 512 с.: - Бібліограф.: 499 с.: іл. Сторінка 273.

СПОСОБИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗВАРЮВАННЯ СТАЛЕЙ, ЩО ЗДАТНІ ГЛИБОКО ЗАГАРТОВУВАТИСЯ. На самостійне опрацювання. ЗВАРЮВАННЯ НИЗЬКОЛЕГОВАНИХ СТАЛЕЙ Низьколегованими називають сталі, які містять до 3% легуючих елементів.

Вони поділяються на низьковуглецеві, теплостійкі, середньо- і високовуглецеві. Властивості низьколегованих сталей ре­гулюють за рахунок зміни вмісту вуглецю і легуючих елементів. При збільшенні вмісту вуглецю зварюваність сталі погіршується через ймовірність утворення гарячих і холодних тріщин та збільшення об'єму, що призводить до підвищення внутрішніх напружень. Тому у зварних конструкціях в основному використовують низьковуглецеві низьколеговані сталі підвищеної міцності, які містять до 0,25% вуглецю. Вони мають достатню міцність і відносно добру зварю­ваність. Основні легуючі елементи низьколегованих сталей — мар­ганець, кремній, хром, молібден, нікель, мідь.

Для зменшення зерен у біляшовній зоні сталей, які використовують у зварних конст­рукціях, їх додатково розкислюють алюмінієм або титаном. Низьколеговані сталі постачають у гарячекатаному стані або після нормалізації. Вони відрізняються за експлуатаційними влас­тивостями і за чутливістю до процесу зварювання. Легування сталі марганцем, кремнієм та іншими елементами сприяє утворенню в зварних з'єднаннях гартованих структур.

Тому режими зварювання більш обмежені, ніж при зварюванні низьковуг­лецевих сталей. Забезпечення однакової міцності металу шва і основ­ного металу досягається за рахунок легування його елементами, які переходять з основного металу. Інколи для зменшення крихкості ме­талу шва його додатково легують через зварювальний дріт. Стійкість металу проти кристалізаційних тріщин підвищують шляхом змен­шення в металі шва вмісту вуглецю, сірки, фосфору та інших еле­ментів за рахунок використання зварювального дроту з меншим вмістом указаних елементів і вибору оптимальної технології зварю­вання. Ручне дугове зварювання низьколегованих сталей виконують електродами з фтористо-кальцієвим покриттям типу Э42А, Э46А, Э50А марок АНО-1, УОНИ-13/45,УОНИ-13/55, СМ-11, ДСК-50 та ін. При зварюванні у вуглекислому газі в основному застосовують електродний дріт Св-08Г2С. Для покращення зовнішнього вигляду шва, підвищення пластичності та продуктивності зварювання вико­ристовують порошкові дроти марок ПП-АН8, ПП-АН10 та ін.

Низьколеговані низьковуглецеві сталі 09Г2, 09Г2С, 10ХСНД при зварюванні не гартуються і не схильні до перегрівання. Тому їх зварюють у будь-якому тепловому режимі, аналогічному режиму зварювання низьковуглецевої сталі. Сталі з вищим вмістом вуглецю типу 15ХСНД, 14ХГС, 15Г2Ф при зварюванні можуть утворювати гартовані структури й пе­регріватися, їх зварюють при знижених значеннях струму електро­дами меншого діаметра порівняно із зварюванням низьковуглеце­вої сталі. Якщо температура навколишнього середовища нижча -10°С, то потрібний попередній підігрів сталей до 120-150°С. При температурі нижче мінус 25°С зварювання загартованих сталей забороняється. Низьколеговані середньовуглецеві сталі типу 20ХГСА, 25ХГСА, 30ХГСА, 35ХГСА мають вищу здатність до гартуваня.

Тому їх перед зварюванням попередньо підігрівають до 200-300°С і засто­совують високий відпуск при 650-680°С з витримкою протягом 1 год на кожні 25 мм товщини зварюваного металу. При збільшенні вмісту вуглецю і легуючих елементів у низьколегованих сталях такого типу температуру попереднього підігріву збільшують, а відпал або високий відпуск обов'язкові. ЗВАРЮВАННЯ ЛЕГОВАНИХ ТЕПЛОСТІЙКИХ СТАЛЕЙ Низьколеговані теплостійкі сталі характеризуються достатньою жароміцністю, жаростійкістю, запасом пластичності й стабільністю структури при температурах до 600°С. Підвищена міцність сталей при високих температурах досягається за рахунок зміцнення легу­ючими елементами: хромом, молібденом, ванадієм, вольфрамом, ніобієм. Вміст вуглецю v теплостійких сталях в основному не пере­вищує 0,08-0,12%.

До теплостійких відносяться сталі марок 12МХ, 2Х1М1Ф, 20Х1М1Ф1ТР, 25Х1МФ, 20Х3МВФ, 15Х5М, 15Х5ВФ та ін. Ці сталі постачаються споживачам у стані після термічної обробки (гартування плюс високий відпуск і відпал). Ручне дугове зварювання теплостійких сталей передбачає ви­користання дев'яти типів електродів: Э-09М, Э-09МХ, Э-09Х1М, Э-05Х2М, Э-09Х2М1, Э-09Х1МФ, Э-10Х1М1НФБ, Э-10Х3М1БФ, Э-10Х5МФ. Технологія зварювання передбачає попередній і супровід­ний місцевий або загальний підігрів виробу до температури 200-450°С для забезпечення однорідності металу шва з основним металом і термічну обробку — високий відпуск при температурі 650-750°С для одержання однакової мікроструктури в усьому зварному виробі. Зварювання теплостійких сталей покритими електродами вико­нують на тих же режимах, що й зварювання низьколегованих ста­лей. При зварюванні необхідно повністю проварити корінь шва, для чого перший шар виконують електродом діаметром 2—3 мм на постійному струмі зворотної полярності. Техніка зварювання ана­логічна техніці зварювання низьковуглецевих сталей.

Багатошаро­ве зварювання виконують каскадним способом без охолодження кожного виконаного шару шва. У монтажних умовах підігрів і термообробка зварних виробів проводиться індукційним струмом промислової або підвищеної ча­стоти. Час витримки при відпуску беруть із розрахунку 4-5хв/мм товщини стінки деталі, а охолодження до температури попередньо­го підігріву (200-450°С) має бути повільним. Для зварювання теплостійких сталей у монтажних умовах при неможливості підігріву й термічної обробки використовують елек­троди АН-ЖР-2 (нікелеві), які придатні для зварювання у всіх про­сторових положеннях. ЗВАРЮВАННЯ СЕРЕДНЬОЛЕГОВАНИХ СТАЛЕЙ До середньолегованих сталей відносяться сталі, які леговані од­ним або декількома елементами при їх вмісті 3-10%. Головною ха­рактеристикою цих сталей є механічні властивості: висока міцність, пластичність, в'язкість. Тому їх використовують в умовах ударних і знакозмінних навантажень, при низьких і високих температурах, в агресивних середовищах.

При одержанні зварних з'єднань із не­обхідними властивостями виникають специфічні труднощі. Перш за все, при зварюванні сталей з підвищеним вмістом вуглецю та ле­гуючих елементів, можливе виникнення гарячих і холодних тріщин у металі зварного з'єднання, а також нерівноцінні механічні власти­вості металу шва й основного металу. Для подолання цих труднощів використовують сталі з необхідними механічними властивостями та низьким вмістом вуглецю й легуючих елементів, змінюють режи­ми зварювання, використовують попередній та супровідний підігрів зварюваних кромок, підбирають електродні дроти з мен­шою температурою плавлення, виконують термообробку після зва­рювання для зменшення водню в основному металі й металі шва, проковують зварні з'єднання. Ручне дугове зварювання середньолегованих сталей виконують низьководневими електродами з фтористо-кальцієвим покриттям на постійному струмі зворотної полярності.

При зварюванні швів великого перерізу застосовують каскадний і блочний способи. Еле­ктродні матеріали підбирають таким чином, щоб їх хімічний склад максимально відповідав хімічному складу основного металу. Схожі: Мета: Ознайомитися з технологією точкового зварювання низьковуглецевих та низьколегованих сталей, алюмінієвих сплавів, режимами зварювання. Тема: Теоретичні основи контактного зварювання. Загальні відомості про контактні машини. Зварювання” спеціальності 092303 – “Технологія і устаткування відновлення та підвищення зносостійкості машин і конструкцій” Ключові поняття: зварювання, електродугове зварювання, автоматичне зварю­вання, зварювальний генератор, зварювальний апарат, контактне.

Фізичне сутність та визначення зварювання як нероз'ємного монолітного з'єднання. Види елементарних зв'язків в твердих тілах І монолітних. «Теорія І технологія розливки феросплавів І спеціальних сталей» для студентів напряму 050401 металургія (груп електрометалургія сталі.

Гуменюк І. В. Технологія Електродугового Зварювання 2006

Шлакові включення є результатом недбалого очищення кромок деталей і зварювального дроту від окалини, іржі й бруду, а також (при багатошаровому зварюванні) неповного видалення шлаків з попередніх шарів. Крім того, вони виникають при зварюванні довгою дугою, неправильному нахилі електрода, недостатній величині зварювального струму або потужності пальника, завищеної швидкості зварювання.

Шлакові включення різні за формою (від сферичної до голчастої) і розмірам (від мікроскопічних до декількох міліметрів). Вони можуть бути розташовані в корені шва між окремими шарами, а також усередині наплавленого металу. Шлакові включення, так само як і газові пори, послабляють переріз шва, зменшують його міцність і є зонами концентрації напруг.

Непроваром називають місцева несплавка основного металу з наплавленим, а також несплавка між собою окремих шарів шва при багатошаровому зварюванні через наявність тонкого прошарку: окислів, а іноді й грубого шлакового прошарку усередині швів. Причинами непроварів є: погане очищення металу від окалини, іржі й бруду, малий зазор у стику, зайве притуплення й малий кут скосу кромок, недостатня величина струму або потужності пальника, більша швидкість зварювання, зсув електрода убік від осі шва.

При автоматичному зварюванні під флюсом та електрошлаковому зварюванні непровари звичайно утворяться на початку процесу, коли основний метал ще недостатньо прогрітий. Тому зварювання починають на вхідних технологічних планках, що відрізаються надалі. Іноді непровари по перерізу шва виникають через змушені перерви в процесі зварювання. При точковому і шовному контактних зварюваннях причинами непроварів є недостатня величина струму, тривалість зварювання й тиску, велика робоча поверхня електродів.

При стиковому контактному зварюванні непровари найбільше часто утворяться в результаті несвоєчасного вимикання зварювального струму. Тріщини й непровари є найнебезпечнішим дефектом зварних швів. Вони виникають у самому шві й в околошовній зоні, розташовуючись уздовж і поперек шва. Тріщини розділяють на гарячі й холодні залежно від температури їхнього утворення. Гарячі тріщини з'являються в процесі кристалізації металу шва при температурі 1100-13000 0С. Їхнє утворення викликається наявністю напіврідких прошарків між кристалами наплавленого металу шва наприкінці його затвердіння й дією в ньому усадочних напруг, що розтягують. Підвищений зміст у металі шва вуглецю, кремнію, водню й нікелю також сприяє утворенню гарячих тріщин.

Вони звичайно розташовані усередині шва і їх важко виявити. Холодні тріщини виникають при температурах 100-3000 0С у легованих сталях і при нормальних температурах - у вуглецевоїих сталях відразу після остигання шва або через тривалий проміжок часу. Основна причина їхнього утворення - значні напруги, що виникають у зоні зварювання при розпаді твердого розчину, і скупчення під великим тиском молекулярного водню в порожнечах, наявних у металі шва. Холодні тріщини виходять на поверхню шва й добре помітні. Дефекти мікроструктури Мікроструктура шва й околошовньої зони (рис.

Гуменюк Технологія Електродугового Зварювання Читать Онлайн

4) значною мірою визначає властивості зварних з'єднань і характеризує їхню якість. Дефектами мікроструктури зварного з'єднання є: мікропори й мікротріщини, нітридні, кисневі й інші неметалічні включення, велико-зернистість, ділянки перегріву й перевитрати. На ділянці перегріву метал має грубозернисту будову. Ніж крупніше зерна, тим менше поверхня їхнього зчеплення й вище крихкість металу (перегрітий метал погано пручається ударним навантаженням). Найнебезпечнішим дефектом є перевитрата, при якому в структурі металу шва багато окислених зерен з малим взаємним зчепленням. Такий метал тендітний і не піддається виправленню.

Перевитрата виникає при високій температурі зварювання, поганої ізоляції зварювальної ванни від повітря або надлишку кисню в полум'ї пальника. I - неповне розплавлювання; II - перегрів; III - нормалізація; IV - неповна перекристалізація; V - рекристалізація; VI - синьоламкість Технологія нанесення лакофарбових покриттів на кузови автомобілів Для здобуття якісної захистно-декоративного покриття відремонтованого кузова необхідно вибрати схему технологічного процесу забарвлення.

Найменування і склад зовнішньої емалі при ремонтному забарвленні визначається системою його забарвлення на підприємстві виробника, і, зазвичай, за хімічним складом повинні бути однорідні.Грунти ішпатлевки підбирають залежно від вибраного покривного складу емалі. Повне забарвлення кузова. Забарвлення всього кузова передбачає зняття старого лакофарбового покриття до металу із площі понад 50 відсотків поверхні, яку фарбують, незалежно від кількості раніше нанесених верств населення та методу зняття, нанесення грунтівок і шпатлівок, добору кольорів, забарвлення і сушіння. Кузов автомобіля надходить на забарвлення в розібраному вигляді.